Із початку 90-х в Україні зникло понад 30 тис. педагогів позашкільної освіти: вчителі музичних шкіл, тренери, керівники гуртків. Було 50 тис., стало менше 20-ти. Це, на хвилину, як кількість жителів середнього райцентру. Якщо додати вихователів дитсадків – точно буде 100 тис. плюс. Причина – на порядок менші зарплати і доплати, у порівнянні з вчителями загальноосвітніх шкіл. Просто «педагоги другого сорту».
Про це на своїй сторінці у Фейсбук написав народний депутат Сергій Рудик:
«Війна – не привід витирати ноги об педагогів і не привід ділити вчителів на сорти. Перепрошую, але це реальна ситуація, яка має місце у нашій освіті.
На початку лютого до мене звернулася група представників освітянської спільноти. Пишуть про абсолютно дикі підходи в оплаті праці вчителів. Як відомо, шкільна освіта фінансується з держбюджету, кошти смішні, але вчителі мають гарантовані виплати, в тому числі надбавку за особливі умови праці. Із садочками, спортшколами, гуртками – зовсім інша історія, вони фінансуються з місцевих бюджетів. Тому, якщо є в громади кошти – фінансують хоч якось. Немає – сидіть вихователі і тренери на хлібові-воді.
Звернувся із депутатським зверненням до прем’єр-міністра. Заручився підтримкою іще сімох народних депутатів (дякую, колеги). Виправити ситуацію можна лише одним рішенням уряду – є держсубвенція для компенсації витрат шкільних педагогів – точно таку саму запровадьте і для позашкільної освіти. І все, питання зникне автоматично. Немає коштів? Візьміть з резервного фонду. Потрібно проголосувати в ВР? Дайте проект узгодженого рішення Уряду, підтримаємо. Тільки не ховайте голову в пісок, і не робіть вигляд, що все норм, коли не норм.
Отримав відповідь від Юлії Свириденко: питанням вже займаються. Дякую. Сподіваюся на реальне рішення, а не кабінетну тяганину і чергові відписки».
