Сьогоднішній день присвятили екологічним проблем Каланчакської громади. З першого погляду вони мало чим відрізняються від проблем інших міст та містечок нашої держави.
Майже все те саме: відсутність переробки твердих побутових відходів, очисних споруд (бо те, що вони називають очисними, як я переконався на власні очі, мало на них схоже), проблеми з каналізацією… А ще додаткова проблема – це відсутність води. Для інформації. Більшість полів регіону потребують штучного зрошення. Якби не північно-кримський канал, то взагалі не уявляю, як місцеві сільгоспвиробники та мешканці вирішували б питання системної нестачі води. Разом зі всією командою, керівництвом Каланчацької ОТГ, представниками держекологічної служби виїхали на інспекцію важливих екологічних інфраструктурних об’єктів: місцеві “очисні споруди” (і ті, які вщент зруйновані, і ті, які відновили наполовину) та сифон на каналі.
Звичайно, можна сказати, що всіх все забембало і всі козли. А можна зробити як мій колега по Раді Федір Негой, за сприяння якого на каналі з’явився сифон. Його основна мета – “ганяти” воду для споживання людьми та зрошення полів. Наприкінці минулого тижня Мінрегіон ухвалив рішення про виділення 5,9 млн гривень для будівництва 1ї черги очисних. Сподіваюся, що спільно з колегою ми спробуємо віднайти необхідне фінансування і для будівництво 2ї. Головне, аби підрядник був не як в Кам’янці (“Ялта Рось”), і мав не тільки досвід будівництва й введення в експлуатацію подібних об’єктів у минулому, а й робив роботи вчасно та якісно!
