Завершити Херсонську тематику хотілося би історією про каланчацькі “дамби”. Чого в лапках? Бо де-факто дамби є, а де-юре їх немає. Коли будували цей незаконний об’єкт (а це був період 1972-1976 рр.) ніхто навіть не запитав думки екологів: можна чи не можна? А що буде якщо? Але ж ні, захотілося якомусь пакарітєлю пріроди перегородити річку, взяв і зробив. Які наслідки зрозуміли вже всі, хто тут проживає: замулювання русла, через що ще з 1991 року в річці заборонено купатися, а також підтоплення 5 тис. га земель (в основному людські будинки і городи). Ви собі тільки уявіть, за період з 1971 по 1984 роки мешканці смт. Каланчак отримали за це компенсації від держави на суму 1 150 000 карбованців.
Як із цим боротися? А не дуже то й просто. Аби сьогодні знести ці незаконно встановлені дамби (а тут таких 2) законним шляхом треба пройти ледь не 9 пекельних дантівських кіл. Між тим моя позиція дуже проста: нема документів – нема і дамби. Разом із керівництвом ОТГ домовилися, що вони протягом місяця своїми силами відновлять справедливість. Якщо ж ні, то приїду особисто і на бульдозері прорию канал, який відновить природню течію. У кого виникне бажання долучитися, пишіть!
