Будь-які комітети не мають значення, якщо в політиків, які творять більшість, не буде реального бажання творити закони, які захищають ветеранів. Про це у ток-шоу “Прямий ефір” на телеканалі “Прямий” під час обговорення розформування у ВР нового скликання Комітету у справах ветеранів та осіб з інвалідністю заявив народний депутат Сергій Рудик.
- Звичайно, функціонально розформувати, а потім сподіватися, що права ветеранів будуть захищатися краще, ніж вони захищалися до сьогоднішнього дня, буде набагато складніше. Але давайте покладемо руку на серце: два роки тому зареєстрували законопроект, який, до речі, пройшов профільний комітет соціальної політики, про забезпечення учасників бойових дій землею різних цілей. Він далі комітету нікуди не вийшов. І що, що у нас є ціле міністерство? І що, що у нас було бажання? Тобто бажання робити щось на користь людей, які зробили набагато більше, ніж середньостатистичний українець, для забезпечення обороноздатності України, – на першому місці. Коли у політика є бажання щось робити, тоді виникає форма. Форма – це комітет, – зазначив Сергій Рудик.
За його словами, нещодавно у багатьох соцмережах з’явилося повідомлення, яка дуже чітко відображає нинішню ситуацію з учасниками бойових дій:
- «Спочатку АТОвців любили… Бо було страшно… Пахло великою війною, яка могла прийти в кожен дім. І ці хоробрі люди стали стіною. Як їх не любити? Потім до АТОвців зробилися байдужими. Воюють? То їм за це гроші платять! А ми своє віддали в перший рік… консервацією… Потім АТОвці почали дратувати. “Ми від війни стомилися. Не хочемо згадувати! А вони нагадують своїм існуванням…” Потім їх почали ненавидіти… “Чуєш, знахабніли! Навчаються, лікуються безкоштовно, по Європам їздять… Все за наші 1,5 зборів!”… Що далі??? Люди, схаменіться! Відкрийте очі… Війна у Вас на порозі, а не там, далеко на Сході…». Мене це пробрало. Чи буде комітет, чи не буде, залежить від того, яка максимальна кількість народних депутатів буде відгукуватися на проблеми реальних ветеранів і учасників бойових дій. Як би велика частина суспільства не ставилася пацифістськи до цієї проблеми, вона сама не вирішується. Тому маємо, те що маємо, але в законний спосіб допомагаємо ветеранам, які опинилися в тих ситуаціях, в яких вони опинилися, переконуємо суспільство, що війна дійсно є, і вона об’єктивна реальність, а не придумана історія в голові якогось політика, – зауважив народний депутат.
Також Сергій Рудик висловив свою позицію стосовно підтримки України закордонними партнерами.
- Від того, що ми перестаємо говорити про війну, війна нікуди не зникає – це очевидні речі. Від того, що ми перестаємо реагувати і тиснути на наших закордонних партнерів, якщо їх можна так назвати, бо Північний потік – це однозначний показник, що партнерство – це тільки поговорити. Колись, на початку війни, такий крок назустріч Україні зробили французи, які відмовилися від поставки «Містрелей» (ред. – Росії). Вони втратили кілька мільярдів євро, і це був серйозний удар по них з економічної точки зори, але вони показали, що є речі, які вищі над матеріальними статками, навіть в межах цієї країни. Зараз німці, які з одного боку першими казали, що ми захищаємо Україну, першими від цього відмовилися. І мені здається, що варіант про скасування, відтермінування «Потоку» – це уже пройдений шлях. Що максимальне, що ми можемо, – це виторговувати собі якісь преференції, а там станеться, як станеться. Приблизно як з монобільшістю. Як скаже Путін, так і буде. На жаль, ми уже втратили. Рубікон по Північному потоку ми пройшли. І Європа не буде змінюватися попри бажання Америки підтримувати Україну. Можливо, Америка тому і підтримує, що вона далеко від цього. Тобто їй легше підтримувати Україну, тому що безпосередньо вони втрат не несуть. Ми з одного боку маємо дякувати американцям, а з іншого розуміти, що вони відокремлені географічно від України і можуть дозволити собі захищати Україну і грати в макрополітику.
На думку народного депутата, подальші перспективи України багато в чому залежать від того, як надалі буде фінансуватися армія.
- У нас з одного боку монобільшість диктує правила, але все одно нам треба якось самоорганізовуватися. Тобто люди, які не вважають так, повинні комунікувати з вулицею. Ми повинні про це говорити. Якщо у нас перспективи не дуже на найближчий, припустимо, рік у цій історії, то це не значить, що у нас немає перспектив через рік. Треба до цього готуватися. У вересні, ми сподіваємося, буде проект бюджету на 2020 рік, і мені би дуже хотілося подивитися, які там цифри будуть на оборону. Це дуже важливе питання. Тому що згадаємо, для чого нам потрібні були санкції, відтермінування активних бойових дій з Росією після активної фази у 2014 році. Нам потрібен був час на передишку, на формування сильних Збройних Сил. І це теж частина нашого плану. Тобто якщо ми будемо не збавляти темпів у озброєнні нашої армії, попри всі негаразди, песимістичні прогнози, це буде для нас шансом колись надіятися на повернення територій, – підсумував Сергій Рудик.
