Друзі! Схоже, що моя природозахисна активність не пройшла повз увагу широких громадських кіл. Тепер, мене запорошують практично в усі регіони для надання консультацій: як працюють місцеві очисні? що потрібно аби їх робота була більш ефективною? де знайти кошти на їх реконструкцію? як боротися з порушниками, які вважають місцеві річки своїми особистими туалетами?
Так, позавчора в Миколаєві боролися за чистоту Південного Бугу. Вчора були на каланчацьких «очисних» (або тому, що від них зосталося), що на Херсонщині. Сьогодні ж добрих пів дня консультували новомосковських колег: що зробити аби і їхні очисні перестали скидати всякий непотріб в ліву притоку Дніпра- річку Самару.
Ну що Вам сказати. Від Новомосковська до Дніпра якихось 30 км, але мотоди очистки води нічим не відрізняються від глухосільських. Так, вторинну очистку (про первинну взагалі мовчу) тут власноруч здійснюють справжні героїні-очисниці Валя і Оля. Тільки уявіть, вони щодня ходять по периметру резервуарів і грабельками збирають все лайно, яке не відсортувалося на першому етапі. Далі, очищена вода відстоююється в резервуарах, а вже потім потрапляє на аерацію. Але є і одна особливість цих очисних: вони не придатні для проведення хімічної очистки. Від сульфатів, фосфатів та інших хімічних сполук. Тут тільки біологічна очистка. Тому очисні потребують реконструкції та модернізації. За результатами проведення інспекції-наради:
1. Аналізи, як і годиться, відібрані на «вході» та «виході» й передані в лабораторію для проведення дослідження.
2. Керівництво водоканалу дізналося як правильно готувати й куди необхідно подавати проекти на поліпшення стану очисних.
3. А я, в свою чергу, познайомився із новими друзями – фракцією ПЗУ в Новомосковській міській раді. І підказує мені чуйка, що ми ще не раз зустрінемося із ними на спільних екологічних барикадах.
Ось так і відпочиваємо!
