6 листопада 2013 року, у день так званого “асвабаждєнія” Києва, “Свобода” вшанувала пам’ять українців, що загинули 1943 року під час форсування Дніпра. Націоналісти наголошують, що ця дата є однією із найтрагічніших сторінок української історії періоду Другої світової війни. За різними оцінками науковців, під час форсування Дніпра загинуло від 417 тис. до 1 млн людей, переважно українців, на противагу 55 тис. загиблих воїнів німецької армії. Активісти Київської “Свободи” вшанували пам’ять загиблих українців за християнськими традиціями. Поблизу церкви Миколи-Чудотворця на березі Дніпра священики трьох українських церковних конфесій – протоієрей Олексій та ієрей Ростислав Української Православної Церкви Київського Патріярхату; декан міста Києва, митрофорний протопресвітер Ігор Онишкевич Української Греко-Католицької Церкви; декан Київського деканату, протоієрей Дмитро Присяжний Української Автокефальної Православної Церкви спільно відправили поминальний молебень. Після чого як символ скорботи за загиблими на воду було спущено вінок.
Відкриваючи поминальний захід, член Політради ВО “Свобода” Сергій Рудик у своєму виступі наголосив, що сьогодні режим Януковича намагається популяризувати цю трагічну дату і перетворити її на гучне “святкування 70-ї річниці визволення Києва від фашистських загарбників”.
“А що, власне, пропонують святкувати? Взяття Києва у листопаді 1943 року було сталінською примхою. І сотні тисяч часто беззбройних щойно мобілізованих українців кинули на вірну смерть лише для того, щоби взяти Київ до 26-ї річниці “Октября”, – наголосив Сергій Рудик.
Під час вшанування, учасники заходу наводили слова відомого українського письменника-фронтовика Анатолій Дімарова, який згадував тодішні події: “Погнали нас на німецькі кулемети знаєте з чим? З половинками цеглинок! То другий геноцид проти українців був…”
Учасники вшанування також відзначали, що найяскравіше про людоненависницький характер цієї операції свідчить історична фраза маршала Жукова: “Зачєм ми, друзья, здєсь ґолави марочім? Нахрєна абмундіровивать і вааружать етіх хахлов? Всє ані – прєдатєлі! Чєм больше в Днєпрє патопім, тєм мєньше прідьотса в Сібірь послє вайни ссилать”.
Про цинізм цієї військової операції говорять всі українські історики. Вони наводять дані про те, що напередодні битви за Київ “асвабадітєлі” мобілізували близько 300 тисяч українців, часто 16-17-літніх юнаків. А скільки з них знайшли вічний спокій на пагорбах чи у водах Дніпра – досі ніхто достеменно не знає. І ці смерті були запрограмовані тодішньою владою. Самого факту перебування на “окупованій” території було достатньо, щоби новобранців без будь-якого військового досвіду і зброї кинули на бездумний штурм Києва.
Всеукраїнське об’єднання “Свобода” вважає, що трагедія українців не є приводом для святкувань. Тому вимагає від влади оголосити 6 листопада Днем скорботи. Смерть сотень тисяч українців, багатьох із яких досі не поховано, ми маємо вшановувати у церквах та проводити поминальні молебні за їхні душі.
Світлини з акції: https://plus.google.com/u/1/b/118017961047121391442/photos/118017961047121391442/albums/594316
