Найстрашнішим у запланованих Урядом бюджетних змінах є не тотальне скорочення фінансування соціальної сфери, а відсутність глибоких реформ, які були б противагою та компенсацією цих необдуманих кроків.
Одностороннє та негайне впровадження обмежень, що стосуються простих українців, буде банальним вилученням коштів для покриття недостатності бюджетного ресурсу та матиме короткостроковий, а головне безперспективний характер.
Але давайте будемо об’єктивними! Країні, рано чи пізно, необхідно звільнятися від пережитків “державного патерналізму” для стимулювання саморозвитку громадян, але ж не в такий спосіб.
Зміни, що пропонуються КабМіном, чомусь не враховують кризову ситуацію, у якій опинилися українці. Не можна одразу все скоротити, не маючи альтернативи щодо компенсації.
Одразу хотілося б акцентувати увагу на відміні безоплатних освітніх та медичних послуг з метою, так званого, збільшення обсягів фінансування цих галузей.
Але, перш ніж втілювати в життя такі кроки необхідно забезпечити ефективну та дієву систему соціального (медичного) страхування. Якщо страхування здійснюватимуть приватні компанії, то їх діяльність має бути контрольована з боку держави, а справедливість страхових виплат – гарантована нею. Хочемо як в Європі, то давайте брати до уваги механізми у комплексі, а не тільки ті заходи, які дозволяють створити примару поліпшення ресурсного забезпечення.
Досить кожного разу виправдовуватися тим, що Уряд проводить такі непопулярні, але важливі реформи, ризикуючи своїм рейтингом. Повальне скорочення соціальних виплат та видатків на забезпечення діяльності найважливіших галузей – це не реформа!
Знову ж таки. Перелік змін, які стосуються компенсацій та пільг громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Увесь їх зміст полягає у скороченні відповідних виплат.
Але ні для кого не секрет, що головна проблема у доцільності надання права на такі пільги окремим громадянам. Уряд не бажає вирішувати питання в його корені, адже це вимагає розробки нормативного-правових актів щодо перегляду справедливості отримання пільги громадянами. Уряд не вирішує проблему, що виникла насамперед за часів корупційної влади Януковича. Він просто намагається наповнити бюджет за рахунок людей, які дійсно потребують допомоги.
Але з усіх заходів щодо скорочення соціальних виплат, хочу звернути увагу на таку пільгову категорію, як малозабезпечені сім’ї. Можливо сьогодні ми не маємо реальної розкоші, щоб виокремлювати таку категорію. Постає питання: “Чому одні сім’ї тяжко працюють, щоб себе забезпечити, а інші – отримують державні кошти для свого забезпечення? Як різниця між цими громадянами?” Інваліди, діти-сироти звичайно мають підтримуватися державою. Та чому громадяни-платники податків мають утримувати інших громадян, не обмежених у своїх діях (фізично)?
Це приклад того, що заходи Уряду поверхневі. Вони мають кількісний, але не якісний характер. Замість перегляду пільгових категорій, доцільності їх впровадження пропонується тотальне скорочення фінансування.
Ми не можемо дозволити собі під прикриттям необхідності таких кроків для покращення якості житті просто компенсувати касові розриви у поточних видатках, адже ми знаємо, що зараз ніякі видатки розвитку в реальному їх вигляді бюджет не може собі дозволити.
Далі щодо скорочення чисельності працівників освітніх установ та державного управління.
Підвищити навантаження на одного вчителя з метою звільнення, скорочення штату державних службовців – легше всього. Але ж є інші шляхи.
До прикладу, навіщо скасовувати норму щодо розширення центрів з надання безоплатної правової допомоги в час глибокої недовіри громадян України до дієвості правового поля в державі та їх незахищеності в ньому, тоді, коли необхідно підвищувати їх правовий освітній рівень. Адже при збереженні цієї норми звільнені внаслідок “антикризових” реформ державні службовці можуть бути переведені на роботу до таких центрів.
Звичайно, швидкої економії коштів не буде, як це запланував Уряд. Але по-перше, громадяни не будуть полишені в кризовий період, по-друге, підвищиться рівень правової освіти простих українців, а відповідно і рівень країни.
Не можна за рахунок залишених без коштів на існування працівників освіти залатати “дірки” бюджету. Скорочення сьогодні для країни не вихід.
Особливо цікавими є скасування норм щодо встановлення обов’язкового бюджетного фінансування галузей “Освіта”, “Охорона здоров’я” і наукової та науково-технічної діяльності.
У чому полягає задекларована економія? У тому, що заходи просто не будуть профінансовані, оскільки вже не буде ніякої норми? Наявність або виключення відсотку обов’язкового фінансування галузі ніяким чином не має впливати на обсяги видатків. У галузь необхідно вливати економічно та соціально обґрунтований обсяг інвестицій, а не економити, щоб спрямувати вилучені кошти на дотування вигідних для окремих олігархів сфер. А враховуючи, що у всьому пакеті законодавчих ініціатив немає жодної норми, яка б обмежувала права олігархії, відсоток обов’язкового фінансування соціальних галузей відіграє роль хоч якогось утримувача балансу між інтересами простих громадян та олігархів.
Інше питання, що нині самі норми повинні бути переглянуті. Зокрема, у частині збільшення обов’язкового фінансування наукової та науково-технічної діяльності. Тобто, норма фінансування освіти може бути скорочена до 7%, при цьому наукової та науково-технічної діяльності – збільшена до 4,7%. Скорочувати обов’язкове фінансування галузі “Охорона здоров’я” в період незакінченого реформування взагалі недоцільно.
