Рудик Сергій Ярославович народився 11 жовтня 1970 року в м.Чернівці.

Після закінчення школи, в 1987-1992 рр. навчався на історичному факультеті Чернівецького державного університету ім. Ю.Федьковича (ЧНУ). Кваліфікація – історик, викладач історії. З 1992 р. по 1995 р. – аспірант цього ж університету. Кандидат історичних наук.

Трудову діяльність розпочав у 1992 році вихователем Вижницької школи-інтернат. У 1995-1996 рр. – викладач історії Чернівецького механіко-технологічного технікуму.

Із 1996 по1999 рр. працював у Міністерстві (після реорганізації – Державному комітеті) України у справах національностей та міграції на посадах начальника відділу організаційного забезпечення повернення депортованих, а згодом начальника управління у справах депортованих.

У 1999-2001рр. – слухач денного відділення Української академії державного управління при Президентові України. Магістр державного управління. Навчаючись в Академії, паралельно в 2001 році захистив диплом “Master of Arts” за спеціальністю “Public Administration” Університету Північного Лондона.

Із 2001 року – голова Наглядової Ради ГО “Фонд Регіональних Ініціатив”.

У 2005-2007 рр. – голова Державного комітету України у справах національностей та міграції.

У 2007 – 2010 рр. – заступник голови Київської міської державної адміністрації.

У 2011 р. – радник голови Тернопільської обласної ради. Із листопада того ж року по січень 2013 рр. – докторант Національної академії державного управління при Президентові України.

Із січня 2013 року по квітень 2014 року – керівник секретаріату депутатської фракції ВО “Свобода” у Верховній Раді України.

Із 9 квітня по 26 листопада 2014 року – Голова Державного агентства земельних ресурсів України.

Народний депутат України VIII та IX скликань, обраний шляхом самовисувапання по виборчому округу № 198 у Черкаській області. 23 червня 2020 року одноголосно обраний Представником Федерації профспілок України у Верховній Раді України.

Активний учасник громадсько-політичного руху. Зокрема: у 1999 – 2005 рр. – президент Асоціації державних службовців; у 2003 р. – 2005 р. – шеф-редактор всеукраїнської правової газети „Громадськийзахисник”; депутат Київської міської ради V скликання, голова Постійної комісії Київради з питань місцевого самоврядування, регіональних та міжнародних зв’язків; з 2009 р. – заступник голови, голова столичного осередку Всеукраїнської громадської організації „Українська народна рада”.

Є автором та співавтором понад 20 науково-публіцистичних праць та більше 10 наукових публікацій із питань державного управління, розвитку громадянського суспільства, міграційної проблематики, в тому числі: “Етика поведінки державних службовців під час виборів”, “Громадський контроль за підрахунком голосів на виборах Президента України 1999 року: історія одного проекту”, „Становлення інституту громадських захисників прав людини в Україні: 2000 – 2003”, „Право може перемогти: історії успіху громадських захисників”, „Органи самоорганізації населення. Сучасні тенденції. Основи створення, проблеми функціонування та розвитку”, „Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку як інститут громадянського суспільства”.

Майор резерву, у вересні 2018 року уклав контракт із 40 артбригадою ЗСУ на службу в резерві першої черги.

Нагороджений орденами “За заслуги” ІІІ та ІІ ступенів, нагрудним знаком “Знак Пошани”, медаллю ЗСУ “За сприяння Збройним Силам України”, а також численними відзнаками православної церкви: орденами Святого Юрія Переможця, Святого Миколая Чудотворця, Святих Кирила і Мефодія, Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого ІІІ та ІІ ступенів, Христа Спасителя, медаллю та орденом Святого Архістратига Михаїла ІІ ступеня.

Дружина – Рудик Маріанна Володимирівна. Діти: сини Максим 1999 р.н. та Іван 2006 р.н., донька Євгенія 2012 р. н.