Поки окремі політики ламають списи навколо питання: коли і як вшановувати пам’ять загиблих у Другій світовій і чи святкувати Перемогу взагалі, вирішив продовжити справу, яку розпочав напередодні Христового Воскресіння- особисто привітав Героїв цієї самої війни. З кожним роком, їх залишається все менше і менше, але, на привеликий жаль, умови їхнього побуту й увага з боку суспільства особливо не покращилися. Так, вітаючи сьогодні Марію Степанівну Вівчарик, з соромом за все наше покоління дізнався, що минулого року їі, зв’язкову УПА, яка відсиділа за свої переконання загалом 14 років в сталінських таборах, ніхто з влади не привітав з 90річчям(?!). Більш поблажливою до місцевої влади виявилися її подруги: Тетяна Василівна Почтєнова,1928 року народження, яка відбула в Магадані довгих 30 років заслання та Ольга Яківна Думик, якій виповнилося “лише” 81! Перша поцікавилася долею відрахувань з її пенсії “на війну”, в той час як іншу турбує ситуація з надмірною платою сиілянському водоканалу за повірку лічильників. Загалом же, сьогодні моя команда завітала до 8 сивочолих бабусь- живих легенд українського руху опору. Попри проблеми зі здоров’ям й недостатнім рівнем матеріального забезпечення, всі вони раді за нашу Незалежну Україну, віру в яку вони пронесли через усе своє життя!
